Іноді тривога є нормальною частиною життя. Ви можете відчувати занепокоєння, коли зустрічаєтесь із проблемою на роботі, перед важливим іспитом, або прийняттям важливого рішення. Проте, тривожні розлади - це щось більше, ніж тимчасове занепокоєння або страх. Для людини з тривожним розладом, тривога стає постійним супутником і такий стан може погіршуватися з плином часу. Це може перешкоджати повсякденній діяльності, як от продуктивності праці, роботі, навчанню чи стосункам.

Є багато різноманітних тривожних розладів. У сукупності вони є одними з найпоширеніших психічних розладів. За статистикою, кожен восьмий має тривожний розлад впродовж життя.

На рисунку вказана діаграма поширеності серед американського населення тривожних розладів. Так, 28,8 % впродовж життя переживають хоч один тривожний розлад, 18,1 % переживають його останні 12 місяців, серед них 4,1 % класифікують його як «важкий».

На відміну від відносно легкої, короткотривалої тривоги, викликаної конкретною подією (наприклад, публічним виступом або важливою зустріччю), важка тривожність триває не менше шести місяців. Кожен тривожний розлад має різні симптоми, але всі симптоми групуються навколо надмірного, ірраціонального страху чи паніки.

Тривожні розлади часто зустрічаються разом з іншими психічними чи соматичними захворюваннями (в тому числі депресією, алкогольною залежністю, зловживанням психоактивними речовинами, психоневрологічними розладами, як от аутизм та ін..), які можуть маскувати або супроводжувати симптоми тривоги.

Попри те, тривожні розлади добре лікуються як медикаментозно, так і психотерапевтично. При належній допомозі фахівця, більшість людей з тривожними розладами може жити нормальним, повноцінним життям.

Допомога із подолання тривожних розладів. Люди з тривожними розладами, які вже отримали лікування або психотерапевтичну допомогу, повинні повідомити про це свого психотерапевта.

Ліки не завжди ефективні при тривожних розладах, але часто зменшують симптоматику. Ліки, як правило, повинні бути приписані лікарем-психіатром.

Психотерапія (іноді її ще називають "терапія розмовою") включає в себе обговорення проблеми із кваліфікованим фахівцем із психічного здоров’я, наприклад, психіатром чи психологом, щоб зрозуміти, що викликало тривожний розлад і як з ним боротися.

Когнітивна поведінкова терапія (КПТ) – це найбільш науково доказаний метод втручання при різних психологічних розладах, в тому числі і тривожних. Когнітивні методи можуть допомогти людям змінити стереотипи мислення, які підтримують їх страхи і змінити спосіб, яким вони реагують на тривожні оцінки ситуацій. Наприклад, КПТ може допомогти людям з панічним розладом, які, зазвичай, помилково вважають що їх панічні атаки спричинять серцевий напад; допомогти людям з соціальною фобією дізнатися, як подолати переконання, наче інші завжди дивляться і осуджують їх. КПТ може допомогти їм поставити під сумнів результати цих негативних і, як правило, автоматичних думок. Поведінковий компонент складається з експозиції і десенсибілізації. Ідея цього підходу полягає в тому, що чутливість пацієнта до тривожних ситуацій падає завдяки досвіду керованих переживань. Коли люди готові протистояти своїм страхам, вони можуть випробувати ці методи для зниження рівня їх занепокоєння. Іноді терапевт супроводжує людину в лякаючу ситуацію, щоб забезпечити підтримку і спрямувати поведінку.

Методи управління стресом (як от, майндфулнес, медитація) можуть допомогти людям з тривожними розладами заспокоїтись і можуть підсилити ефект терапії.