Щоб краще зрозуміти, що ж це за діти із таким загадковим розладом як ГРДУ варто пригадати собі мультик про Петрика П’яточкіна. Такий собі непосидючий, «наче заведений» хлопчик. За ним не те що поспіти, але і встежити важко! А може і Пеппі Довгапанчоха – нестримна фантазерка і шукачка пригод – теж мала цей, такий поширений у сучасному світі, розлад.

На сьогоднішній день статистика свідчить, що це найпоширеніший нейропсихіатричний розлад дитинства. Світова практика говорить, що 4-6 % з усіх дітей мають більш або менш виражений цей розлад. Він характеризується набором таких ознак: гіперактивністю («під ними наче земля горить», ні хвилини без руху), імпульсивністю (нетерпеливі, схильні до ризику і керуються хаотичними імпульсами, прагненнями отримати негайну насолоду), порушенням уваги (не здатні тривалий час зосереджуватися на рутинній діяльності, забувають про обіцянки, відволікаються під час діяльності на сторонні події, гублять речі). Такі діти завжди у центрі уваги, але потрапити у їх поле уваги на більш-менш тривалий час не так і легко. Це діти-лідери, «живчики», «двигуни» всієї групи.

Такі риси характерні звісно для багатьох дітей (оскільки це є природною закономірністю: мозок, а зокрема лобна кора головного мозку, ще тільки дозріває), але якщо вони є гіперболізованими, заважають засвоювати і опрацьовувати навчальну програму, налагоджувати стосунки з ровесниками чи значущими дорослими, то в цьому випадку варто шукати допомоги. Окрім того, відомо, що 65-75 % осіб із ГРДУ не переростають цей розлад, і навіть з віком «здобувають» додаткові проблеми психологічного характеру (особистісні, поведінкові, тривожні розлади, часті травматизації, зловживання психоактивними речовинами та ін.).

ГРДУ на сьогоднішній день вважається не лише найпоширенішим, але й найбільш дослідженим нейропсихіатричним розладом. Залежно від форми і міри вираження симптомів, допомогу при ГРДУ можуть надавати як психотерапевти, так і психіатри. Визнаними і рекомендованими методами втручань є поведінкова терапія в школі та вдома, і у важких формах призначається медикаментозне лікування. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) може допомогти змінити шлях думок вашої дитини, звички і поведінку. КПТ також створює нові навички, які покращують управління складними психічними процесами. Це може допомогти вашій дитині справлятися з гіперактивністю, неуважністю й імпульсивністю, які проявляються вдома, в школі або з друзями.

Допомога батькам щодо виховання дітей з ГРДУ
Важливо розуміти, що звичні для більшості батьків методи виховання не завжди узгоджуються з ГРДУ дитини. Програма навчання батьківської компетентності опирається на гуманістичні та обґрунтовані способи подолання важкої поведінки:
*розробка легко зрозумілих правил, яких діти можуть дотримуватися;
*обов’язковість зорового контакту з дітьми, при наданні інструкцій;
*використання простих нагород для заохочення хорошої поведінки;
*покарання за негідну поведінку;
*зосередження уваги на створенні позитивних аспектів вашої дитини та її поведінки;
*розробка режимів, структур і послідовності в житті вашої дитини.

Когнітивна поведінкова терапія є однією з форм лікування, які допомагають людям робити конкретні і відчутні зміни у своєму житті. Вона робить акцент на траєкторіях думки і ставленнях людини, які визначають її почуття і поведінку. Особливу увагу КПТ приділяє негативним і спотвореним уявленням про себе, які заважають їх функціонуванню. Когнітивна терапія допомагає людям досліджувати переконання, які тримають їх у минулому, і навчає стратегій протидії цим переконанням.

Секрети покращення дисципліни дітей з ГРДУ

Всі діти іноді чинять опір правилам, але діти, які мають ГРДУ, як правило, частіше вступають у таку боротьбу. Для приборкання непокірної, імпульсивної поведінки дітей з ГРДУ, батьки повинні бути нескінченно терплячі, наполегливі й винахідливі у відповідь на швидкомінливі ситуації. Ось шість спільних проблем з дисципліною, з якими стикаються батьки дітей з ГРДУ:

· Дитина абсолютно відмовляється робити те, що їй говорять.
Такі сім'ї часто скаржаться, що щоденні завдання (виконання домашніх завдань, підготовка до сну, і т.д.) перетвориться в битву. Дитина врешті виконує завдання, але конфлікт виснажує всіх. Найкращим довгостроковим рішенням для запобігання таких суперечок є створення певного ритуалу, послідовності, які б допомогли дітям пройти через повсякденні завдання.

· Дитина не дбає про наслідки. Наслідки засвоюються краще, якщо вони відчутні одразу після зламаного правила. Якщо ви затримали виконання санкцій, ви знизили їх емоційний вплив на вашу дитину. Наслідки повинні мати реалістичні терміни: достатньо довго, щоб дати урок, але досить коротким, щоб дати вашій дитині можливість відновити позитивне ставлення до себе. Занадто важкі наслідки сприятимуть генеруванню гніву.
· Дитина з ГРДУ часто обманює, чим викликає постійну недовіру до себе. Для дітей з ГРДУ, брехня часто є механізмом вирішення проблем . Брехня може бути способом, щоб уникнути критики чи покарання, або ж способом позбутися почуття провини і сорому за невдачі і провали. Для кожної причини необхідним є уважне ставлення і задоволення відповідної потреби більш соціально схвальним шляхом.
· Дитина не сприймає батьків всерйоз. Тут може бути декілька причин, чому дитина не поважає вас. Важливо зрозуміло пояснювати правила, варто навіть записати їх у доступній для дитині формі. Переконайтесь, що дитина вважає їх справедливими. Щоб ваших правил дотримувалися, будьте послідовні у вимогах. Якщо ви робитимете порожні погрози, ви підриватимете свій батьківський авторитет.
· Дитина чутливо реагує майже на все. Підвищена емоційність характеризує ГРДУ. Для дітей, які страждають цим захворюванням, невдача не тільки перешкоджає, вона спустошує. У той час як більшість дітей можуть іноді пустувати і протестувати, проте, зазвичай, дисципліновані, діти з ГРДУ можуть реагувати з інтенсивним обуренням і гнівом. Якщо ваша дитина занадто близько бере все до серця, або вона відчуває себе нелюбимою, безпомічною, розбитою, то це може свідчити також і про дитячу депресію або біполярний розлад.
· Дитина не хоче слухатиме. Якщо ваша дитина регулярно ігнорує вас, зробіть самоперевірку. Можливо, ви стали занадто негативні чи критичні? Чи бувало, що розмова, спілкування з дитиною перетворювалася на серію лекцій? Незалежно від того, якого віку ваша дитина, спробуйте залучаючи її до процесу встановлювати правила і визначати наслідки за їх порушення. Дитина, яка відчуває себе включеною у створення правил буде, скоріш за все, поважати їх.

Пам’ятайте, що якщо ви ставитемитесь до вашої дитини так, як до гідної похвали і захоплення, у неї буде більше шансів вирости саме такою. Будьте детективами для вашої дитини: з усією пильністю шукайте найцікавіші і найнеординарніші здібності і таланти вашої дитини, підтримуйте їх похвалою та іншими заохоченнями.

Чому саме рекомендовані поведінкові методи лікування РДУГ?

Науково доказано, що поведінкова психотерапія, яка є структурованим втручанням та закріпленням основних навичок, допомагає з такими питаннями, як:
*проблеми досягнень успіхів у школі
*проблеми поведінки в школі
*проблеми з друзями свого віку
*проблеми стосунків з батьками, братами і сестрами

Поведінкові методи втручання ефективні також при навчанні новим навичкам батьків, вчителів і дітей для опрацювання проблем.

Батьки та вчителі можуть самостійно досягати поведінкових змін дітей з ГРДУ, дотримуючись наступних рекомендацій:
*Починайте з цілей, у яких дитина може досягти успіху, нехай це будуть маленькі кроки.
*Будьте послідовними - навіть в різний час доби, в різних місцях і з різними людьми.
*Використовуйте нові навички протягом тривалого часу - не тільки протягом декількох місяців.

Пам'ятайте, що навчання і розвиток нових навичок потребує часу, і вдосконалення поведінки дитини буде відбуватися повільно.

Наявність цього розладу часто призводить до негативної самооцінки і негативних настроїв, які розвиваються в результаті гіперактивності, імпульсивності й неуважності. Когнітивна поведінкова терапія може бути особливо ефективною у вирішенні цих питань.

Багато дітей і дорослих з ГРДУ мають труднощі з організацією, пріоритетами та плануванням діяльності. Цей метод лікування допомагає дітям та дорослим з ГРДУ навчитися приймати себе такими, як вони є, а не картати себе за недоліки. Водночас, це і допомагає клієнту стати більш успішним.

Якщо особа з ГРДУ не була діагностована до повноліття, а отже і виховувалась, навчалась і соціалізовувалась без розуміння власних нейропсихологічних особливостей, то це може призвести до розвитку спотвореного, і, зазвичай, негативного образу себе. Цьому сприяють часті критичні оцінки, які важко виправити, а отже, дитина почувається неконкурентноздатною у порівнянні із ровесниками. З часом почуття сорому і невпевненості зростає. Ця дитина не намагається порушувати всі правила. Здебільшого, вона хотіла би догоджати дорослим навколо неї, але вона не може це зробити. Вона і гадки не має, коли її мозок буде налаштований на математику чи спокійну гру з братом. У дорослому віці це почуття сорому часто поглиблюється.

Вербальні інструкції типу: «Не робити так…» чи «Це ти погано вчинив» є неефективними. Діти та дорослі з ГРДУ мають свої нейропсихологічні особливості, а тому і поведінка у них нестандартна. Їх думки і способи бачення світу є творчими, спонтанними, неструктурованими, а тому вимагають особливих підходів. Проте такі люди є досить часто привабливими для інших. Вони приносять радість і енергію життя. Вони знають, як отримати від життя задоволення і можуть демонструвати прекрасне почуття гумору. Вони мають багатогранні точки зору і різні інтереси. Зазвичай, такі люди, незважаючи на численні невдачі, здатні зібратися з силами і спробувати ще раз. Вони часто наполегливі та рішучі.

Характерною особливістю людей із ГРДУ є труднощі встановлення чітких меж. Вони легко відволікаються, недооцінюють тривалість у часі певних подій і відчувають обмеження та зовнішній тиск щодо себе. Доросла людина, яка має ГРДУ може навіть обурюватися критиці, яку отримує від значущих інших. Характерною є і проблема довіри собі; проблема помічати і розуміти соціальні сигнали. Їм важко вдається інтерпретувати нюанси міміки, тону голосу, мови тіла, а тому і зміст слів є неповним.

Всі ці особливості роботи мозку вимагають неабиякого терпіння, гнучкості і розуміння з боку родичів, друзів і значущих інших.

Допомога із такими особливостями світосприйняття і поведінки може базуватися на когнітивно-поведінкових втручаннях. Відповідна допомога повинна включати в себе роботу з професіоналом-психотерапевтом. Важливою складовою лікування ГРДУ є читання відповідної літератури (самоосвіта) та відвідування тематичних семінарів.